Эээ, что там, дружище, какие дела? Расскажу тебе историю, сегодня у меня было весело, братишка! Знаешь, я решил погулять, оторваться по полной программе. Мой план был прост – купить закладки и шмалить их, после чего наиграться в Call of Duty. Фантастика, правда?
Ну вот, пока шел по улице, я шпигал всякие странные типы, искать дозу. Вдруг заметил одного парня, что-то там поникал себе в карманах. Я подумал, что это мой шанс получить долгожданную дозу. Подошел к нему, начал тихонько поговорку: "Че пацаны, есть шо?"
Он мне в ответ: "Есть, брат, есть! Только предупреждаю, это не шутки, поколоться нашу тину!"
Я сразу же понял, что он имеет в виду. Вот это удача, братца! Я даю ему деньги, а он достает поппер с недоваром. Я решил не скупиться и взять сразу пару шприцов.
Вернулся домой, полностью готовый для шмалюганских приключений. Расстелил на столе свои игровые принадлежности: геймпад, наушники, горка закладок – все в лучшем виде. Поставил Call of Duty в приставку и насладился запахом марихуаны, шмальнув пару раз.
Тина начала действовать – мурашки по коже, всё стало ярким и реалистичным. Чувства просто зашкаливали, полный кайф! Я не устоял и решил засечь игру. Ведь в таком состоянии игра как в реальности, понимаешь, брат?
Играю, пока глаза не открываются, а помощник из уровня в уровень меняет карты. И я просто кайфую, сидя на курительной подушке, втягивая марихуану и расстреливая врагов с пистолета. Это просто нереально, братишка!
Включаю топовую музыку, чтобы вливаться в атмосферу игры. Мой герой - супермен, летает, стреляет, убивает. Все в игре - мои враги, и я им показываю свою мощь. В реальной жизни не так круто, но в игре всегда побеждаю!
Тут уже посматриваю на часы и понимаю, что я уже несколько часов пропал в этом виртуальном мире. Но мне все равно, время для меня теряет всякий смысл, когда я шмалю дозу и играю в Call of Duty. Это как музыка, братишка, заставляет меня забыть обо всем на свете.
Моя реальность становится смешанной с виртуальностью, словно сумасшедший трип. Я не знаю, кто я на самом деле, где реальность, а где фантазия. Но это меня не беспокоит, потому что я счастлив. Ведь в моей жизни есть закладки и игра Call of Duty.
И вот я сижу, думаю о том, как мыслями улететь в новый уровень, где наркотический опыт и игровое воображение превзойдут все ожидания. Я живу для этого момента, чтобы снова попасть в этот пьянящий вихрь!
Некоторые могут считать, что такая жизнь - ни о чем. Но им просто не хватает этой реальности, братишка. Мы создаем свои миры, где можем быть кем угодно и чувствовать себя бессмертными. Это жизнь вне законов, вне рамок. Марихуана, закладки, Call of Duty – это наша свобода!
Так что завидуйте нам, обыватели, мы в своем мире наслаждаемся каждым мгновением. Мы понимаем, как важно быть собой и делать то, что действительно нравится. И пусть вас не пугает наша атмосфера и наркотический опыт, ведь мы просто живем своей жизнью, получая от нее удовольствие и кайф, пока играем в Call of Duty!
Але, братани, я вчора таке прикольне пригода підкидав. Закладки, бошки, марки – все було на висоті!
Так от, зранку я прокинувся з таким кіром життєвим, що аж бридко. Цілий тиждень здер від праці на одній сигареті, але цього разу вирішив змінити ситуацію. Їду на виставку мистецтв, а там буде все, що треба – море коноплі, зелья та забагато бомби. Ідея перебувати у стані відруба була просто неймовірна.
Вдягся я круто – кепка, величезні сонцезахисні окуляри та широка рубашка з написом "Наркоман комік". Так, братишка, вдягнувся, як справжній бородатий наркоман.
Прибув на виставку, і вже одразу почув, що тут буде вечірка на повну катушку. Заходжу всередину і бачу – вся толпа ще з дірками в тілі від вечірніх пригод. Тут і марки, і бошки, і закладки – краснісінько гуляють попарно. Ну, подумав я собі, треба розшевелити людей, щоб голову закружило від забави. Підійшов до локації зі сміхом і почав уліткувати незнайомців.
Один тип таки виглядав як наркоман. Одягнутий в білі штани, які зовсім не прикривали його нижню половину, та в червону рубашку з піратським черепом. Людилося, що він вмер від недостатку сонця. Але, як я зрозумів згодом, це був лише його стиль одягу.
- Вітаю, мій друже! – закричав я з усього горла. – Ти тут, щоб попарити свою голову сміхом?
Тип поковиркався та відповів:
- Привіт, мандрівнику сміху! Точно, що саме роблю. А ти? Звідки прийшов, цей аматор веселощів?
А я йому:
- Так-то тільки завітав з мого підвідомого світу. Мене звуть наркоман комік, і я всюди, де весело.
Тут наш ведучий оголосив, що починається сценка, в якій головними героями будуть мистецтво та марихуана. Щоб привернути увагу, я взяв сигарету та запалив її. Вважаю це таким своєрідним символом вибуху сміху. У руках у мене пливла гаряча кава, яку я посипав коноплею. Запаривсь вона, шо бошки летіли в розлогім сюжеті. Це був мій шоу! Усі з задоволенням дивилися.
Після вистави я зійшов з сцени і спробував закінчити свою закладку. Але тут на мене наскакує хлопець зі стайлішними та кривулями бровами.
- А як тобі наша вистава, нарко-клоуне? – кинув мені він. – Ти її зісрал на всю аудиторію!
А я засварив його:
- Що ти шеймишся, чувак? Я входив у роль наркомана коміка і робив свою справу. Це крута справа, зрозуміло?
Такі справи, братани, бувають з нашими справами. Ще наслідки бувають. Ось цей хлопець, наркодилер, гасив мені божевільну перемогу над репутацією. Просто фарбував мене в світлий колір. Щось типу: "Дивіться, як цей нарко-клоун залишився без роботи!"
Але я не здався. Пішов до нього і склав йому гортань на пішість. Недільник-то він втримався. Закинув пару фраз про те, як він хороший репродуктивний орган і може показати себе на всіх сторонах. Опинився його кайф: "О, наркоман комік, поціновує тілесні насолоди моїх вистав!". Чудово, сміх на сцені протягом 10 хвилин. А потім я відчепив його штани та попросив віншувати мені мою репутацію.
Він злагодився, і ми знову повернулися на виставку, де всі сиділи, шо відрублені та мундирні від мого шоу. Продовжили знов шеймити, але вже з іронією від наших подій. До мене йшла неприцьержена.
- Оце тобі чесний пропозицію, чуваче, – каже вона. – Ми проводимо акцію "Сміх у всіх сферах життя". Давай братимемо у тебе хороші шоу на вулиці, на території виставки. Що скажеш?
І я відповідаю:
- Зате коли я буду робити шеймить, тоді буду спати в отрубі. Давай, гарна пропозиція. Нехай сміх змінює світ.
Таким чином, я зустрів старого знайомого, який мене оцінює. Чули гарну музику, познайомилися з багатьма цікавими людьми. Дуже класно було бути на тій виставці. Адже для мене, як для наркомана коміка, це був справжній наркотик для душі.
